Уста, уста-наши уста,
Они даны нам неспроста.
Ими мы Бога прославляем,
Скажем другим о чем мы знаем.
Признаемся ими в любви,
Расскажем, что у нас внутри.
Наши уста источник вод-
В мир благодать и мир несет.
А если их не обуздали,
Своим устам мы волю дали.
И яда стрелы, сквернословья,
Другим от них бывает больно.
Слово из уст может убить,
Рядом с тобою погубить
Того, кому нужна поддержка,
На землю не был чтоб повержен.
Если от уст твоих всем бремя,
Заколоти ты их на время.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дорогой брат, Вы не пробовали чуть изменить стиль рифмовки Ваших стихов? Мысли у Вас хорошие, но все стихи одинаковы как один. Попросите у Господа вдохновения и Он даст.
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
